Поняття земельних правовідносин.
Будь-які правовідносини є вольовими суспільними відносинами між людьми, взаємні права та обов’язки яких врегульовані нормами права.
Земельні правовідносини являють собою суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природнім середовищем і врегульовані нормами земельного права. [1;с.32]
На земельно правові відносини розповсюджуються загальні принципи, що стосуються суспільних відносин, врегульованих нормами права, здійснення яких забезпечується державою. Основними засадами будь-яких правовідносин є визнання, що вони є вольовими суспільними відносинами між людьми, між юридичними особами, а також між людьми, юридичними особами і державою.
Особливість земельних правовідносин в Україні полягає в тому, що вони є виникають і здійснюються в межах правових норм, якими визначається мета(цілі) використання землі як об’єкта природи, просторового базису, території, місця для поселення (проживання) людей і основного засобу виробництва. [2;с.90-91]
В Земельному кодексі України (далі ЗК України) дано таке визначення – земельних правовідносин, це – суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. [3]
Володіння – це суспільно-земельне відношення певної особи до належної їй землі (земельної ділянки), панування над нею, коли у стосунках з іншими людьми ця особа ставиться до землі як до „своєї”.
Користування означає виробниче чи інше особисте використання властивостей землі, споживання результатів використання землі.
Для розпорядження характерним є визначення долі землі (земельної ділянки), здійснення управлінських, розпорядчих дій щодо землі. Власник на власний розсуд вирішує, що зробити з належною йому земельною ділянкою, яким чином її позбутися, обміняти, перевести з однієї категорії в іншу, для задоволення яких потреб її використовувати. [4;с.17] Тобто власник має право вирішувати на власний розсуд юридичну долю земельної ділянки, з врахуванням її цільового призначення та інтересів власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів.
Про те, дане в cт.2 ЗК України визначення не є досконалим оскільки воно фактично розкриває зміст лише права власності, але земельні правовідносини включають в себе також відносини управління, землекористування, охорони та інші. Управлінські правовідносини включають в себе відносини здійснення моніторингу земель, обліку земель (земельний кадастр), охорона, контроль за використанням земель, стандартизація і нормування.
Таким чином можна дати таке визначення земельних правовідносин, з урахуванням вищезазначеного, це суб’єктно-об’єктні суспільні зв’язки, опосередковані земельно-правовими нормами, що виникають на підставі встановлених законодавством юридично значущих обставин(юридичних фактів) і характеризуються наявністю взаємо кореспондуючих прав та обов’язків щодо використання, відтворення та охорони земель і спрямованістю на раціональне, дбайливе, ефективне, ощадливе володіння, користування і розпорядження землями. [5;с.12]
Інші автори дають наступне визначення, земельні правовідносини – це суспільні відносини з приводу володіння, користування, розпорядження і управління землею на державному, господарському і внутрігосподарському рівнях як об’єктом господарювання, так і засобами виробництва у сільському господарстві.
Поняття земельних правовідносин охоплює широке коло питань економічного (виробничого) і правового характеру. В основі земельних відносин лежить категорія власності на землю. Тому зміну і розвиток форм власності на землю. Земельні відносини як складова виробничих відносин можуть бути як стимулюючим так і стримуючим фактором у розвитку продуктивних сил.
Як і інші правовідносини, земельні також складаються з декількох елементів:
норм права, якими необхідно керуватися при вирішенні тих чи інших земельно-правових питань;
суб’єктів права, тобто учасників земельних правовідносин;
об’єктів права – індивідуально визначеної земельної ділянки, з приводу якої виникають земельні відносини.
змісту земельних правовідносин, тобто права і обов’язки їх учасників, які здійснюють свої дії у точній відповідності з нормами права, переслідуючи мету, заради якої складаються дані земельні правовідносини. При цьому враховуючи особливості суб’єкта і об’єкта цих відносин. [6;с.66-67]
Підставами виникнення земельних правовідносин є обставини, з якими законодавство пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав на землю. Ними можуть бути спадщина, застава, дарування, купівля-продаж, міна земельних ділянок, націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення, викуп, приватизація, реприватизація, монополізація земельної власності. [5;с.13]
Однією з особливостей земельних правовідносин є те, що держава регулює, земельні відносини перш за все в якості органа влади. До такого виду регулювання відносяться: обов’язкові приписи при веденні земельного кадастру, санітарні і ветеринарні правила, вимоги щодо охорони природи, земельно-планові обмеження і приписи і т.д. Однак, являючись власником землі, держава виступає в ролі господарюючого суб’єкта, зацікавленого в найбільш продуктивному і раціональному використанні належної їй землі. [6;с.67]
Отже, земельні правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні вольові відносини, які виникають на основі юридичних фактів, між суб’єктами земельних правовідносин з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, а також відносини управління, охорони, контролю за цільовим використанням земель.
Савчук Віталій, юрист.
P.S. З матеріалів моєї дипломної роботи "Проблеми правового регулювання земельних правовідносин".
Використана література:
1. Земельне право України: підручник / М.В.Шульга (кер. авт. кол.) Г.В Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман. Та ін. За заг. ред. М.В.Шульги. -К.: Юрінком Інтер, 2004. -368с.
2. Земельне право України. Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / За ред. В.І Семчика і П.Ф Кулинича. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2001. – 424 с.
3. Земельний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України. - 2002, № 3-4. ст.27.
4. Земельний кодекс України. Наук. практ. Коментар / За ред. В.І. Семчика. - К.: Концерн „Вид. дім ”Ін Юре”, 2003.- 676с.
5. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол. авт.: Л.О Бондар, А.П Гетьман, В.Г Гончаренко та ін.; За заг.ред. В.В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004, - 656.
6. Шеремет А.П.Земельне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр видавничої літератури, 2005, - 632с.
| 
